Ми любимо читати про життя інших людей. Останніми роками, коли популярність багатьох типів книг знизилася, показники продажів біографічних і автобіографічних мемуарів залишаються високими. У той же час поширення блогів і використання соціальних мереж для опису подій у нашому повсякденному житті були величезними. Кожен, здається, хоче розповісти свою історію.
Це не дивно. Протягом останнього століття ряд психологів писали про сильну потребу людини осмислювати своє життя. Ерік Еріксон описав життєве бажання створити унікальну ідентичність і знайти мету. Його сучасник Абрахам Маслоу створив теорію «самоактуалізації», тобто п’ять послідовних стадій людських потреб, які завершуються потребою відчути досягнення та реалізувати свій унікальний потенціал. Очевидно, що згадування та осмислення нашого минулого допомагає нам визначити ідентичність і мету.
Однак сьогодні, коли ми постійно спокушаємося відволікаючими факторами та облягаємо більше інформації, ніж ми можемо обробити, життя може здаватися неорганізованим і хаотичним. Це, у свою чергу, може змусити нас сумніватися у своїй пам’яті та думати, чи знайдемо ми коли-небудь ясність, напрямок і мету.
Один із найкращих способів запам’ятати та осмислити те, що відбувається у вашому житті, — це вести письмовий щоденник. За словами Артура Епплбі, професора Педагогічної школи Університету Олбані в Нью-Йорку, ведення записів про особисті події – онлайн або, ще краще, вручну – дає вам змогу дійти більш обґрунтованих висновків щодо того, що ви дізналися.
Записування того, що ви пережили, також значно покращує вашу здатність запам’ятовувати це пізніше, як показали Мартін Конвей і Сью Гетеркол у серії експериментів, проведених в Ланкастерському університеті.
Якщо ви хочете якомога легше пригадати нещодавні події, найкращий час для цього – перед сном, як виявили Агнес Сзолозі та її колеги з Університету технології та економіки в Будапешті. Вони залучили 109 молодих людей і попросили їх вести щоденник протягом п'яти днів. Учасники отримали один із трьох наборів інструкцій: записати ввечері події того самого дня; записувати вранці події минулого дня; або для запису вечірніх подій попереднього дня.
Через тридцять днів учасників попросили пригадати якомога більше того, що вони записали. Ті, хто вів свій щоденник вечорами – незалежно від того, розповідали вони про події того ж дня чи напередодні – мали більшу та точнішу пам’ять, ніж учасники, які писали свій щоденник вранці. Дослідники припускають, що це тому, що коли ми згадуємо події безпосередньо перед сном, спогади консолідуються та стабілізуються під час наступного сну.